Заміж за іноземця

April 10th, 2008 by


« Після зустрічі   |   Чи вірні іноземці »

“А що? Країна - красива, а будинок у нього який, ти б бачила - вілла на березі моря!” Через деякий час з’явився і майбутній чоловік - маленький чоловічок в окулярах, що світиться від щастя і гордості за красуню-дружину, і з диким акцентом сказав нам “Добрій дьень!” …Свєта цинічно посміхнулася: “Ну, ти подивися на нього, вже і російська мова узялася учити! Нічого, як тільки отримаю громадянство, розведуся і знайду собі нормального мужика, бачила які красені по вулицях ходять?” Практично всі дівчата в черзі закивали головами на знак згоди…

Коли довго живеш за кордоном, у тебе перед очима щодня проходять маленькі життєві трагедії, в яких російська дружина виступає в ролі жертви, а чоловік-іноземець - в ролі сволоти і сатрапа. Як же, цей цвілий сморчок відітнув собі в дружини таку красуню і ще щось вимагає замість того, щоб бути їй вдячним до кінця життя за таке щастя!

У свій час в нашому будинку проживала пара, що запам’ятовувалася: чоловік-професор 55 років - товстун з сивою борідкою - і дружина, стервозна українська дівчина 20 років.

Ріта приїхала до Італії, як більшості її співвітчизниць, працювати прибиральницею, але з розрахунком вийти заміж і залишитися в Італії назавжди. За миттям полови її відмітив скромний університетський професор, який негайно в дівчину закохався і запропонував їй руку і серце.
Майже як в казці про Попелюшку, тільки ось принц виявився немолодим і небагатий, не готовий до набігів молодої дружини на модні бутіки…
Іноді вечорами Ріта ридала у мене на кухні: “Ти представляєш, я собі чоботи від Гуччи купила, так він мені висловив, що на одну його зарплату ми з такими покупками не проживемо! І ще насмілюється мені натякати, щоб я працювати пішла! Та він себе в дзеркалі бачив?! Та мені іншого мужика знайти - раз плюнути!” І знайшла…


Tags: , , , , , ,

Заміж за іноземця


Схожі записи

RSS Feed